сміх

сміх
-у, ч.
1) Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. || тільки мн. Веселі розмови, розваги і т. ін. || перев. мн. Насмішки, глузування.
••

Без смі́ху — не сміючись, серйозно.

Зара́ди (за́для, для) смі́ху — заради жарту, щоб посміятися.

Смі́ху з се́бе нароби́ти — виставити себе у смішному вигляді.

Хоч би на сміх — уживається при вказівці на найменшу міру у здійсненні, виявленні і т. ін. якоїсь дії.

Як на сміх — ніби навмисне.

2) у знач. присудк. сл. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив.
••

[І] сміх і го́ре (і гріх, і плач, і сльо́зи) — про те, що одночасно і смішне і сумне.

3) Виставляння кого-, чого-небудь у смішному вигляді; висміювання.
••

Ста́ти смі́хом — стати предметом насмішок.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужна курсовая?

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»